Кажуть, нема лиха без добра. Адже криза – це не лише випробування, а й можливості. І концентрацією військ Путін досяг зворотного. Він хотів налякати світ і налякати нас, а замість цього загроза повномасштабного вторгнення московських орд в Україну мобілізувала наших друзів і весь світ на безпрецедентне збільшення допомоги Україні. В тому числі і допомоги військової.

Але я наголошую, що це сталося не завдяки, а всупереч українській владі. Наші західні партнери поки що через ЗМІ дедалі частіше задаються питанням: а для чого поставляти Україні зброю, якщо її керівництво публічно заперечує агресивні наміри Путіна і не докладає зусиль щодо посилення армії?

Багато хто з нас цими днями відчував «іспанський сором». І хай пробачить мене Іспанія, вона тут не до чого. В даному випадку вислів слід розуміти, що «накосячив» Офіс Президента, а червоніємо всі ми – українці.

«Європейська Солідарність» ще з листопада вимагала від Зеленського скликати Раду безпеки ООН. Вчора це засідання відбулося, але не на вимогу Києва, а на вимогу наших партнерів Сполучених Штатів. І от момент ганьби, коли представник Росії козирі наших союзників криє цитатами Зеленського та його міністрів, нібито жодної посиленої небезпеки і загрози з боку Росії немає.

Весь світ був у шоці від пресконференції Зеленського закордонним ЗМІ, крім Патрушева, який його похвалив. Зеленському не дано зрозуміти, що потужна підтримка міжнародних партнерів – запорука перемоги над агресором. Маємо виступати єдиним фронтом з Заходом, всередині України і самі посилювати армію України.

Збільшення чисельності – це не відосик президента з указом. Це – повноваження Верховної Ради. І перед тим, як збільшувати на 100 тисяч, забезпечте грошовим, військовим, харчовим, речовим забезпеченням діючу армію. Поставте 25 тисяч військовому і 50 тисяч тим, хто на фронті. Поставте наш проект бюджету, підтримайте його.

Неприпустимою є бездіяльність парламенту. Парламенте, або працюйте, або ідіть під три чорти і народ найме собі інших слуг.

Слава Україні!